Середа, 20.09.2017, 00:28
Ви увійшли як Гость | Група "Гости"Вітаю Вас Гость | RSS
     

Лисичанська загальноосвітня
школа I-III ступенів № 4

Меню сайту
Наш чат
Зараз на сайті

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Літературна сторінка

Цель творчества - самоотдача,
 А не шумиха, не успех...
                           Борис Пастернак

 

 



Вітаємо! На цій сторінці ми пропонуємо вам ознайомитися з віршами учнів нашої школи. Чекаємо ваших вражень на форумі.

 

 

 

 

           Родной город
Что может быть родней на свете
Чем город, где родился ты.
Великими поэтами воспетый,
Он дорог нам, в нем детские мечты
Осуществляли, в нем росли, учились,
В нем начинали свой свободный путь.
В него, в наш Лисичанск, давно влюбились.
Полезным быть ему - вот жизни суть.
                       Рыбченко Елена

 
                Донбасс
Славен тот край Украины,
Где храбрые люди живут.
Видны вокруг шахт вершины,
Тот край Донбассом зовут.
На благо родной страны,
Всю жизнь прожив в труде,
Шахтеры, герои, сыны.
Их знают и чтят везде.
Донбасс, наш богатый край,
Тобою гордимся мы.
Сквозь годы живи, процветай,
Вечной жизни достоин ты.
                     Рыбченко Елена

 
    Не забувайте про героїв...  
Не забувайте про героїв, бо вони
Своє життя віддали за свободу
І крок за кроком шлях війни пройшли,
І здобули Велику Перемогу…

Війна. Таке коротке, але люте слово.
Це біль сердець, скорбота, забуття,
Криваві ріки, смерть, полон, облога,
І в чорній хмарі стогне вся земля.

Від материнських сліз, що море стало,
Від жаху, що народ весь обійма,
Життя завмерло, дихать нічим стало,
І крик в очах читаємо: «Війна!»

Німецькі окупанти, мов гадюки,
В кубло зібрались, потім розповзлись
По всій країні, сіяли отруту,
Що мала назву «Смерть» - це їх девіз.

Але народ радянський не скорився
І встав на захист рідної землі.
Життя віддав, але не підкорився,
Бо ми єдині, незалежні ми!

Хто був героями війни?
Це літні люди й хлопці молоді,
Які на полі битви захищали
Кордони рідної землі.

Це  й дітлахи маленькі, що зазнали
Сирітства замість теплих рук батьків.
Це також і жінки, які в руках тримали
Лиш похоронки на чоловіків.

Це матері, в яких війна украла
Їх найдорожчий скарб - дітей,
І весь народ радянської держави,
Що впевнено ішов до праведних ідей.

П’ять років ця війна тривала.
П’ять років боронились ми.
І все ж таки Німеччина програла -
І над Рейстагом ми червоний прапор підняли.

Не забувайте про героїв, бо вони
Своє життя віддали за свободу
І крок за кроком шлях війни пройшли,
І здобули  Велику  Перемогу…
                              Вербівська Анастасія

 
               Роздуми про податки
Дуже  велика країна моя:
Є в ній озера, річки та моря,
Камінь, вугілля, метал та руда,
Є і податки,  а це вже біда.
Скільки багатства, скільки краси!
Тільки за все це треба ж платить!
Скільки? Для кого? Кому та й коли?
Все це розкажуть податки мої
Ой податки, ой біда!
Вся держава потерпа:
Гнат не плате, та й Степан
Не спромігся ще ніяк.
А за що ж платить - не знаю,
ДТП усе ж буває.
Але правду не сховати,
Треба й ями залатати.
За водичку я плачу,
Навесні все посаджу.
Ось капуста, ось буряк,
А води нема ніяк.
Всі чекали, так чекали,
Відра й ми повиставляли.
Водовоза все нема,
Все на грядках засиха.
А земелька, ох земля!
І вона в нас дорога.
Якщо хочеш купувати,
Про податки треба знати:
Скільки, де, коли і як-
Ти ж не купиш за п’ятак.
А якщо вже купувати,
Не забудь приватизувати.
Та ще хочеться спитати:
«На повітря теж податки?»
Якщо так, то що ж робити?!
Без повітря - не прожити!
Тож податки скрізь і всюди!
Не забудьте про них люди.
Тітки, дядьки, дідусі,
Підкажіть, куди ж іти:
Щоб податки заплатити
І спокійно далі жити.
                    Калуберда Руслан

 
           Дороги казачества
Дон - великая река,
Полноводна, глубока.
Воды вешние несёт
И о славе нам поёт.
Слава дедов и отцов
Служит всем нам образцом.
И пока мы живы будем,
Мы её не позабудем.
Дни и ночи напролёт
Войско Донское турков бьёт.
А Азовское сидение
Стало всем на удивление.
Овладев Азовом быстро,
Перенеся туда столицу,
Войско турков разгромило
И о славе затрубило.
На Кавказе и в Сибири,
В Зауралье, на Кубани
Побывали казаки
И победу принесли.
Непростой, тернистый путь..
 С русской армией идут.
И донские казаки,
Зная всё же наперёд,
Что успех их точно ждёт.
Польша, Швеция и Чигирин,
 И походы также в Крым...
Семилетняя война
Славу Дону принесла.
А Японская война
 Сколько жизней унесла!
Но донские казаки
Русским также помогли.
Даже в Первой мировой,
В тесной дружбе боевой
Казаки всё воевали,
И раскол двадцатых лет
Белым не принёс успех.
Ведь донские казаки
С Красной Армией ушли.
Путь тернистый и колючий...
Ты внимательно послушай,
Как врага они рубили -
И границы защитили.
Мир дорогами шагает,
И казацтво процветает.
Будем помнить мы всегда,
Как победа дорога.
Победить они мечтали.
             Липка Сергей

 
        Младший брат
Побежали по дорожке
Чьи - то маленькие ножки.
Они топают, стучат,
Муравья догнать хотят.
Я бегу за ними  сзади
По аллеям парка, сада.
Мама мне велела строго:
Младший сын - её тревога.
Вот и бегаю за ним.
Маме плакать не дадим.
Пусть бежит братишка мой,
Подрастая над землёй.
Я ему помочь  хочу,                               
 На Данилку не кричу.
В нашем городе родном
Мы по улице идем.
Вот столовая, вот школа -
В ней учиться будешь скоро.
Посмотри, как сквер расчищен,
Станет улица здесь чище.
Мама с папой говорят,                            
Что откроют старый сад.
Как хочу увидеть это!
Приходи скорее, лето!
Мы с Данилушкой идем
От друзей не отстаём.
Подрастай, родной мой брат,
Город старый тебе рад!
                 Супрун Мария

 

 

 

Форма входу
Карта сайту
Актуально
Календар
На нашому сайті
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всего ответов: 419

Copyright MyCorp © 2017